Спецрепортаж “Первый выпуск “Универсальной школы журналистики” (эфир от 01. 06. 2016)

Первые выпускники Универсальной школы журналистики и телевидения

Випуск відбувся у слухачів «Універсальної школи журналістики та телебачення» на базі газети «Вечірній Харків» та телеканалу «Р 1». Протягом чотирьох місяців ці 27 дівчат та юнаків пізнавали в теорії та на практиці знання, які преподавали їм практикуючі журналісти, монтажери, фотографи, оператори, спеціалісти у медіа-комунікаціях.

Учасники проекту навчилися власноруч створювати сайти, вести свій блог, на собі познали, як це бути телеведучім, прослухали курс медіаграмотності. Загалом у слухачів першої групи «Універсальної школи журналістики» було 11 предметів та 11 викладачів.

Керівник школи Вікторія Худякова з хвилюванням запевняє, що рада буде і надалі продовжувати спілкування. Бо багато випускників хочуть продовжити свою профессійну діяльність, пов’язану з роботою у ЗМІ чи рекламі.

Самі ж студенті розповідають свої спогади та враження від навчання в «Школі універсальної журналістики»:

Читать далееСпецрепортаж “Первый выпуск “Универсальной школы журналистики” (эфир от 01. 06. 2016)

Что такое Масленица? Учебный сюжет студентов Академии культуры

Интервью студентов у студентов

В тот день, когда у нас, студентов Универсальной школы журналистики, проходило практическое занятие по курсу «Пресс-фото», у студентов из Академии культуры было практическое занятие по тележурналистике. Они учились снимать сюжеты и брать интервью, а мы учились фотографировать и, по случаю, давать интервью :-). 



Журналист (стендап): Об этом празднике знают практически все, но если задать конкретный вопрос: «Что такое Масленица?», можно получить довольно разные ответы. Для кого-то это связано с весельем и массовыми гуляниями, а для кого-то Масленица – это этап подготовки к великому посту.

Артур Башкиров: Масленица, это, во-первых, праздник. Что у нас в Масленицу? Блины! С чем блины едят?

Ирина Юрьева: С медом, с маслом, с икрой!

Артур Башкиров: С вареньем можно.

Ирина Юрьева: Масленица — это праздник весны, прежде всего. Возрождение природы, прощание с зимой.

Обедающая молодежь: Масленица — это, прежде всего, праздник семьи, праздник бухла… Масленица — это день, когда люди приходят сюда поесть шашлычка, картошечки, выпить немножечко водочки, посмотреть прекрасный концерт.

Журналист (стендап): Все приведенные варианты ответов будут верными, ведь Масленица — понятие многоликое и включает в себя огромное количество символов и смыслов. Но все-таки: что такое Масленица? Как её праздновали раньше и откуда она появилась?

Закадровый текст: Масленица — самый веселый и сытный народный праздник, длящийся целую неделю. Народ его всегда любил и ласково называл: Касаточка, Сахарные уста, Честная Масленица, Веселая, Перепелочка. Неотъемлемой частью праздника было катание на лошадях, на которых надевали самую лучшую сбрую. Парни, которые собирались жениться, специально к этому катанию покупали сани. В катании непременно учувствовали все молодые пары, Так же широко, как и праздничная езда на лошадях, распространено было катание молодежи с ледяных гор. Среди обычаев в сельской местности на Масленицу были также распространены прыжки через костер и взятие снежного городка. Масленица на протяжении многих веков сохранила характер народного гулянья.

Журналист (стендап): Все традиции Масленицы направлены на то, чтобы прогнать зиму и разбудить природу ото сна. Символом масленицы является чучело из соломы, обряженное в женские вещи, с которым вначале веселились, а затем сжигали на костре вместе с блином, котрое чучело держало в руке.

Учебный репортаж студентов-журналистов из Харьковской государственной академии культуры от 12.03.2016

Александра Алфёрова (репортер)

Марина Момот (оператор)

Мой фоторепортаж о Масленице на площади Свободы здесь: Не всем котам Масленица ;)

Специальный Репортаж «Универсальная школа журналистики» — впечатления учащихся» (эфир выпуска новостей телеканала «Р 1» от 02.03.16)

Ирина Юрьева: интервью для телеканала Р1 2 февраля

Самое важное о курсе универсальной журналистики, отзывы студентов и последний шанс попасть во вторую группу учащихся!

Читать далееСпециальный Репортаж «Универсальная школа журналистики» — впечатления учащихся» (эфир выпуска новостей телеканала «Р 1» от 02.03.16)

Храм на Основе в годы Великой Отечественной войны – доклад на всеукраинской конференции

IX Всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід» — именно так называлось мероприятие, на котором 21 января выступил мой старший сын с докладом по нашей с ним научно-исследовательской работе «Храм на Основе в годы Великой Отечественной войны» в секции конференции «Духовні скарби мого краю».

Читать далееХрам на Основе в годы Великой Отечественной войны – доклад на всеукраинской конференции

«Храм на Основе» Ирины Юрьевой» — новость на сайте музея К. И. Шульженко

В Музее знаменитых харьковчан им.К.И.Шульженко состоялась презентация книги Ирины Юрьевой «Храм на Основе» об истории церкви на Старой Основе и в районе железнодорожной станции Основа (издатель — Андрей Плёхов), которая является отдельной главой из неизданной работы по истории Основы.

Читать далее«Храм на Основе» Ирины Юрьевой» — новость на сайте музея К. И. Шульженко

Презентація книги «Храм на Основі»

21 листопада 2013 року у ХЗОШ № 41 відбулися «Основ’янські читання», на яких презентували книгу колишньої випускниці нашої школи Юр’євої Ірини Сергіївни, яка є частиною краєзнавчого дослідження історії Основи — «Храм на Основі».

Читать далееПрезентація книги «Храм на Основі»

Вышел в свет №58 литературно-художественного журнала «Склянка Часу*Zeitglas»

Когда замолкают уста. Склянка часу № 58

Авторы журнала СЧ №58:
ПРОЗА:

Сергій Левченко
Александр Волков
Виктор Бердник
Жанна Коваленко
Сергій Феодосьєв
Володимир Комісарук
Вадим Друзь
Сергій Гайдук
Елена Соколова
Микола Москалець
Mykola Moskalez
Михаил Соболев
Michail Sobolew
Володимир Нагорняк
Наталія Лавлєнцева

Читать далееВышел в свет №58 литературно-художественного журнала «Склянка Часу*Zeitglas»

У нашей студии — гости! Отчет о заседании студии «Поэтический факультатив»

Логотип литературной студии поэтический факультатив

 

Очередное ежемесячное заседание литературной студии при Харьковской организации ВТО КЛУ и МСПУ «Поэтический факультатив», состоявшееся 25 сентября, приятно разнообразил уже второй приезд поэтов из Новой Водолаги, два года назад вошедших в состав МСПУ.

Читать далееУ нашей студии — гости! Отчет о заседании студии «Поэтический факультатив»

Вышел в свет сборник современных текстов о приключениях «Periculum»

Сборник Periculum

Вийшла друком збірка сучасних творів про пригоди «Periculum»
________________________________

Кошти від реалізації цього проекту підуть на видання книги вибраної прози найкращих авторів журналу «Склянка Часу» за 15 років його життя.

Periculum-
Канів. Вид. «Склянка Часу*Zeitglas”, 2011.- 288с.
ISBN 978-966-2306-29-3

Periculum-(Сучасні тексти про пригоди)

Літературно-художнє видання
Технічний редактор,
упорядник, оригінал-макет О.В.Апальков
Коректор Т.Савінко
Обкладинка Є.Гордієнко (використано мотиви А.Мухи)
Здано до набору 22.09.2011. Підп. до друку 26.09.2011.
Гарнітура Courier New Cyrm, Times
Тираж 1000

АВТОРИ ЗБІРКИ:

Андрус Ольга
Апальков Олександр
Боровський-Клюєв Валентин
Влащік Валерія
Ворончихіна Ксенія
Говорун Валентин
Гончаренко Марія
Денисенко Христина
Єгорцева Оксана
Зенюк Євгенія
Зіньчук Ігор
Зоря Світлана
Калита Василь
Козинець Олександр
Комісарук Володимир
Коновальчук Марина
Конопля Олександр
Корнієнко Олег
Корольчук Тетяна
Котіхова Ганна
Кравчук Наталія
Криловець Анатолій
Кульбовський Микола
Кушнір Тарас
Лара Песенка
Лаціс Марія
Левченко Сергій
Лещенко Людмила
Линник Андрій
Лисиця Тамара
Люліч Валентина
Майорова Галина
Малиновська Людмила
Мамчич Олена
Мачуський Сергій
Мєдвєдєв Іннокентій
Міхалевський Віталій
Москалець Микола
Моцпан Дмитро
Мошна Олександр
Назарівський Микола
Некрасовська Людмила
Нечипельський Назар
Низак Лія
Ніколаєнко Лілія
Норченко Валерія
Огурцова Лідія
Останіна Ніна
Остролуцька Антоніна
Петренко
Побелян Микола
Рейцен Євген
Савіна Наталія
Силіна Лідія
Слава Світова
Смольницька Ольга
Соколова Олена
Сорокін Віктор
Староста Петро
Стасюк Вадим
Стасюк Ірина
Суходол Юрій
Товберг Олександр
Ульяницька Людмила
Фітель Галина
Харакоз Наталія
Хорошевська Оксана
Чорна Ольга
Юр`єва Ірина
Яценко-Мельник Наталія

В книзі використано графіку:
Олени Дробишевої.
Анни Королеви.
Анатолія Горового.
Руслана Маковкіна.
Мар`яни Зеленської .
Поліни Скуріхіної.
Любові Міненко .
Євгенії Войнової.
Максима Сафонова .
Світлани Безкоровайної.
Наталі Тертичної .
Олексія Тарасенка.
Катерини Гончарової.
На обкладинці — мотив А. Мухи

Тексти друкуються в редакціі авторів
Фотомеханічне видання та передрук тільки з дозволу видавництва «Склянка Часу»
Надруковано в Україні 2011

Деякі уривки з текстів збірки:

«Його величезна стара шафа стояла в коридорі. Подарунок батька, він казав. І просив час від часу витирати з неї пил. А її завжди цікавило, що ж всередині. Якось вона відчинила дверцята – немов вікно у незвіданий світ – і обвела поглядом полиці. Акуратними стосами там лежали сорочки, чинно в ряд висіли костюми… Несподівано серед одягу вона побачила його… Скелет з темними очима-впадинами. Якийсь час вона зачаровано на нього дивилася, а потім принесла дещо зі своєї кімнати і повісила поряд. Замкнула шафу на ключ. «Тепер їх буде два… Треба запропонувати йому купити нову шафу», – подумала вона перед тим, як викинути ключ у смітник».

Слава Світова, стор. 7


«…– А ви хто такі? – аж побіліла зі злості бабця, побачивши двох п’яниць на порозі, одну як Чингачгук розмальовану, а другу в повністю обтягнутій спідниці, тільки в протилежну сторону.
– Ми його, як теє… Гелфренди, – підняла палець вгору інша.
Почувши іноземне слово, бабця на всі сто була певна, що Петро дійсно доклався до приходу цих пародій. А червоношкіра не вгавала:
– Він неясно тобі сказав, вимітайся до родичів, стара. Я Юзика хочу побачити. Юзику-у-у!»

Василь Калита, стор. 58


«…Ігор Михайлович, переступивши поріг власної спальні, побачив оголених і сплячих дочку і Влада, оскаженів: схопив за патли спокусника його дочки й виштовхнув зі спальні. А Оксана отримала декілька ляпасів за «розпусту».

Микола Кульбовський, стор.82


«…Депресія коли скінчиться?
Коли знуртуе знову кров?
Коли душа розвеселиться,
Відчувши щастя та любов?
Якесь німотне забуття,
Якісь безликості хвилини,
Можливо, це і є життя
На цім розпутті сьогоднини…»

Ольга Чорна, стор. 90


«Мені не хочеться виганяти з пам`яті цю людину, тому коли я зустрів Яка, то на його питання про Шона, який кілька років тому виїхав на батьківщину, відповів, що він ніби-то помер.
– Ніби-то, чи помер?
– Дзвонила Катя, його дружина, сказала, що Шон помер, ніби-то.
Як чомусь глянув угору.
– Ти знаєш, я б теж хотів, аби й про мене так говорили. Коли-небудь…»

Сергій Левченко, стор. 108


«…Країна топчеться на місці –
Заводи, фабрики німі.
Пенсіонерам голі лесті –
Цей світ у пошесті, чумі.
Обману тихі метастази –
Вкраїну доять безума…»

Валентин Говорун, стор.120


«Простите мне, мой друг, игру без правил!
К тому же дело вовсе не во мне.
В те дни моей душою демон правил,
какого нет лукавей и вольней.

Его поздравить надо бы с успехом,
в ударе он за банком банк срывал,
он пел как я, моим смеялся смехом
и говорил опасные слова.

Он изощрялся в дьявольском ответе,
он так искусно применял свой пыл,
что можно думать, для одной на свете
меня он мастерство своё копил.

Но всё проходит – поздно или рано,
и как плутишку ни корила я,
всё ж наш дружочек, ветреный и странный,
умчался гостем в новые края.

И к прежним будням гороскоп вернулся,
и есть загадка праздному уму:
кто и кому тогда так приглянулся –
Вы демону, он Вам иль я ему?»

Валерія Влащік, стор. 124


«Одного білого Божого дня у сусідньому царстві за левадами біля ставу з розлогими вербами стрів юнак диво дивне небачене.
Очі – два озера. Втопишся і дна не побачиш. Голос – дзвіночок. Заколисує. Не будить. Коса – чи то дозріваючого колосся перевесло, чи то річка неспокійна, що по плечах хлюпає, за верхів’я персів чіпляється, плавати вабить…»

Володимир Комісарук, стор. 137


«…Ніч вступає у свої права…
Дощ ховає у собі трава…
Місто криє мрякою себе…
Північ.
Я торкаюся тебе…
Із вервечки слів смієшся,
втім,
Дуже віриш і мені, і їм…»

Микола Назарівський, стор. 154


«Це було у літі року дві тисячі шостого. На той час у мене було вже з десяток поетичних збірок. Я порадився зі своїм Ретактором, а чи не замахнутися нам на якусь-таки акцію-продакцію, і не де-небудь, а в самому Будинку (від слова «будити»). А чому б то й ні, хіба ми дурні?! Допомогти-зспосередничати зголосився один Поетичний Геній (ПоГен).
Та виявилось, що хиби у мисленні таки допустилися – бо як не дурні, то наївні…»

Петренко, стор. 171


«На пероні печаль задивляється в вікна вагонів,
Запізніла сльоза полетіла комусь на пальто,
І прощальний гудок, залишивши печаль на пероні,
Залишивши комусь нерозквітлу пелюстку – любов.
Той зчорнілий вокзал, брудні люди і пляшки з-під пива,
Ще не раз той вагон залетить без гудка в її сон…»

Тарас Кушнір, стор. 179


«А парус плыл среди морских седин,
Наперекор и ветру и волнам.
Он был один, опять он был один…»

Людмила Некрасовська, стор. 182


«… А все почалося з того, що ми з чоловіком купили новісінького металошукача ВМ8042, з функцією розпізнавання чорних, кольорових, а також благородних металів! Не знаю, що підштовхнуло нас до такого рішення: чи то залізний матрац шлюбного ліжка став муляти боки розхитаною пружиною, чи «Сємки» від Вєрки Сердючки стали прілими і гіркими, але ми, врешті-решт, підняли свої дупки з насидженого місцечка, і кинулись на пошуки скарбів, бо що ще лишається робити людям, у яких є справжнісінький глибинний металошукач?..»

Наталія Яценко-Мельник, стор. 199


«…Сандра повернулася до каси. Глибоко вдихнула, і зробила крок. Перший, найважчий. Потім ще один, потім іще. Вона вже впевнено крокувала уперед.
– Ей, Сандро! – почувся голос Діна.
– Що? – відповіла вона вже з посмішкою. Вона вже не боялася.
– Передавай привіт Елвісу!
– Ха-ха! Неодмінно!
– Це ще не кінець! Ми обов’язково зустрінемось! – прокричав Дін. І Сандра зрозуміла, що так воно і буде. Тепер їй лишилося тільки взяти квиток…»

Сергій Мачуський, стор. 211


«Якось їхала Тетяна
В гості до Надії.
Везла подрузі банани,
Ковбасу та мрії,

Що спочине там від міста
У селі на волі.
Буде дихати повітрям,
Дякувати долі.

Як приїхала, то довго
Жіночки-сороки
Гомоніли, пригадали
Молодії роки…»

Ксенія Ворончихіна, стор. 218


«…Сутеніло швидко. Кімната втрачала свою геометричність, набувала іншого виміру. Ліжко ставало безмежним. Сон огортав легко і невагомо. Під його невидимою ковдрою я танула у дивному відчутті себе…
Кажуть, що Святий Меч невидимий, вогняний. Не кожному дано його побачити, а ще менше взяти до рук…»

Марія Гончаренко, стор. 221


«…Де ви, де ви, українки,
де ж ви, мої рідні?
Що ж ви дома, в Україні,
стали не потрібні?
Не потрібні стали нині,
неньці-Україні,
Подалися за кордони
і тепер – рабині.
Продаєте душу й тіло
І робочі руки,
Але змушені пройти ви
ці пекельні муки…»

Наталія Кравчук, стор. 224


«Твои слова меня разили,
Как бабочку сминали на лету.
Казалось: молнии сквозили
И рушили безжалостно мечту.
Наотмашь, хлёстко и жестоко.
Вонзались, ранили больнее стрел.
Ты жёг меня, как жгли пророка,
Безумного пророка на костре…»

Ольга Андрус, стор. 244


«…Ангел стоял на краю крыши и смотрел на распростёртое тело молодого человека. Сверху казалось, что тот прилёг на землю, чтобы передохнуть от невыносимой жары, не отпускавшей город весь последний месяц. Аккуратно зачёсанные волосы, собранные на затылке резинкой. Голубые глаза, что-то рассматривающие в безоблачном, таком же голубом, как и глаза, небе. Раскинутые крепкие руки, загорелые и сильные, которыми так часто любовались девицы из соседнего кафе…»

Лідія Огурцова, стор. 261


«…Невже таки проспала кінець світу
і опинилася прямісінько у раю?
Усюди повно Єв, і я лягаю
в костюмі Єви на траву зігріту.

Костюм прим’ятий, трохи целюлітний,
проте привабливості досі не втрачає,
раз поруч вже Адам, не дуже літній,
щось там листком фіговим прикриває…»

Галині Фітель, стор. 264


«…– Скільки ж Вам років? – питають жінки.
– Хіба не видно, – каже старенька і йде від них, тріпочучи крилами.
Літній чоловік починає філософствувати, але відкрили церкву і жінки йдуть на вечірню…»

Антоніна Остролуцька, стор. 277


«…Прочь, неуемная память!
Эти чертоги смиренья
Созданы, чтобы оставить
В них упоения семя.

Выплеснуть сердце на строки,
Высыпать грусть из гортани.
Я не совсем одинока
За стихотворною гранью…»

Лідія Силіна, стор. 278


«Я заехал сюда попутно. Тут красивый монастырь.
Город звался Сатанив.
Нельзя сказать, чтобы я был неверующий. Напротив, я старался ходить в церковь. Однако, едва ли мог выстоять хоть одну службу. У меня начинало ломить спину. Потом – поясницу. И казалось, что-то сопротивляется во мне. Возможно, думал я, в этом монастыре будет по-иному.

Монастырь был за парком. В парке я упёрся взглядом в фигуру каменной девы.
Она была сделана, что называется «под мрамор». Задрав руки к согбенной голове, она держала светильник. Я подумал: «Светильник разума…» И, кто-то во мне проговорил: «А по ночам тут кричат совы»…»

Олександр Апальков, стор.281

Збірку «PERICULUM» можна придбати післяоплатою (35 грн.), замовивши її у видавництві

zeitglas@ck.ukrtel.net
Увага!

Книгою PERICULUM видавництво «Склянка Часу*Zeitglas» завершує серію латинських назв збірок сучасних творів.

Нагадаємо, що в редакції ще можна придбати деякі з них. Можливо, на добру згадку чи на дарунок.

В обмеженій кількості є:Издания Склянки часу

zeitglas.io.ua

С любовью к родному краю

Каникулы

Каникулы для наших ребят — не только пора веселья и отдыха. Для многих из них это еще и время, когда можно полностью отдаться своему увлечению. Старшеклассники школ Червонозаводского района, увлеченные краеведением, собрались недавно на свою конференцию. Она была организована отделом народного образования и Центром детского и юношеского творчества этого района.

Читать далееС любовью к родному краю

Астрология, Таро. Запишитесь на сеанс в разделе "Контакты"! Закрыть

%d такие блоггеры, как: